Я думав про це. Я дуже думав про це": переїзд на вокзали
— І це призвело до залізничного вокзалу, яким ви сьогодні керуєте?
Президент Умеморі Протягом десяти років я працював над тим, щоб погасити борг, і врешті-решт я це зробив. Потім я повернувся в Нару і побудував кілька жвавих ресторанів. Але з’явилися великі мережі. Навколо нас почали відкриватися конкуренти, і врешті-решт я закрив наші ресторани».
Знаєте, закрити ресторан важко. У той момент, коли ви закриваєтеся, продажі припиняються. Але ви все одно повинні платити за інгредієнти в кінці наступного місяця. Коли настає день зарплати, ви повинні платити зарплату без жодних продажів. Заробітна плата, постачальники — ви все одно повинні платити їм усім. Це було справді важко».
Приблизно тоді хтось познайомив мене з бізнес-стратегією Ланчестера: різними підходами для менших гравців і лідерів ринку. Мій досвід роботи з конвеєрними суші навчив мене, що я не зможу вижити в оточенні великих мереж. Конкуренти були в радіусі п’яти-десяти хвилин їзди в будь-якому напрямку. Мені потрібне було місце, де ця конкуренція була б меншою. Тоді я подумав: «Залізниця». станція."
На вокзалі ви не очікуєте, що поруч буде декілька суші-магазинів. І це була Нара, тож я підійшов до Кінтецу. Я підійшов до них і сказав: "Ви б дозволили мені відкрити суші-магазин?" Так почався наш бізнес на вокзалі.
— Зі зростанням конкуренції ви переосмислили саме місце, де вели бізнес.
Президент Умеморі Я думав про це. Я дійсно думав про це. У мене не було відповідей. У мене не залишилося грошей, і я постійно думав, що робити. Я також не міг повернути борг.
— Де ви знайшли енергію, щоб продовжувати спроби?
Президент Умеморі Я просто мав це зробити. Насправді не було вибору між бажанням і неробленням. По-перше, я мав заробляти на життя. Це було для моєї сім’ї».
Коли ви вже керуєте бізнесом, у вас є працівники. Коли я думав про захист їхніх робочих місць і виплату їм зарплати, я не мав змоги обговорювати, чи все безнадійно чи добре. Мені просто потрібно було продовжувати працювати, і з цього я почав».
Поступово мій кругозір розширювався. Далі з'явилася ідея працювати на місцеву громаду. Ось як я бачу розвиток
Від роботи на себе до ведення бізнесу, який піклується про людей
— Як ви прийшли до думки про служіння місцевій громаді?
Президент Умеморі Якщо я послухав різних людей, це почало мати сенс. Співробітники не збираються багато працювати, щоб купити босові «Мерседес», чи не так? Це звучить очевидно, але в цьому суть.
Я вважаю, що зрозуміло почати з того, щоб подбати про себе. Звичайно, у вас є сім’я, яку ви повинні утримувати. Але це одне не допоможе вашим співробітникам. Ви також повинні піклуватися про них. І якщо ви не підете далі й не ведете бізнес на благо суспільства, клієнти також не захочуть вас підтримувати».
— Якими принципами ви керуєтеся, приймаючи бізнес-рішення?
Президент Умеморі Я дивлюся на Кадзуо Інаморі як на свого наставника. Чого я навчився від нього, так це оцінювати речі, запитуючи, як ми повинні діяти як люди. Що це означає? Не бреши. Не бери те, що належить комусь іншому. Це звичайні речі, але я вважаю, що вони найважливіші з усіх».
На наших заняттях із приготування суші ми бачимо різноманітних людей, які насолоджуються та посміхаються. Крім того, навіть за кордоном. Наша місія — допомогти побудувати суспільство, де люди піклуються одне про одного».
Незалежно від їхньої національності, раси, статі, інвалідності, хвороби чи релігії, я хочу, щоб кожен, хто приходить до Умеморі, залишав її з посмішкою. І я сподіваюся, що це призведе до спільнот, повних посмішок у всьому світі, і до мирного суспільства. Це місія того, як ми зараз ведемо бізнес».
